Мете хурделиця страшенно,
Аж хмурить брови чорний ліс.
Одягнений у сніг блаженний,
Він одинокістю заріс.
В морозний вітряний світанок
Прийшла до нього, бо люблю.
І він це знав, зітхав печально
Й тремтів гілками кришталю.
Кричав, хоча стояла тиша,
Відлунювалися слова:
Мене ж ти більше не залишиш -
Любов під кригою жива.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1031822
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 29.01.2025
автор: Незламна