Полечу у небо, як сокіл...
Насію на землю білі сніги.
Дощі змиють згарища попіл
Сонечком загою рани війни.
Відлітають орли в небеса
Красиві, безвусі соколята.
Немов в клена стрункого краса
І душа у них ,як птах крилата.
Відлітають орли в небеса
Від вражих куль обпалені крила.
Зчорніло тіло їхня краса
Мліє за сином матінка мила.
Прости , дорога мамо ,прости!,
Що не дарую квіт весни тобі..
В чорну хустину одягла ти
Ходиш наче лебідка у журбі.
Повернусь до тебе весною,
Де співають солов'ї у наш сад.
Зійду зіркою під горою
Я осяю наш рай у зорепад.
Залишаю я вас на землі
Усіх рідних кого палко любив.
Зійду ясним сонцем на ріллі
Зацілую стежки , куди ходив.
Пробач, дорога мамо ,пробач!,
Що мало на землі був з тобою.
Ти витри з очей сльози не плач!
Закружляю, як птах над тобою.
М.ЧАЙКІВЧАНКА.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1031818
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 29.01.2025
автор: Чайківчанка