По вулицях блукають зрячі і незрячі,
У кожного терпіння може і не старчить,
У скрипці скрипаля хтось знак якийсь побачить,
А хтось від сходу сонця від радості заплаче …
Я хочу, щоб була щасливою країна,
І щоб це іноді залежало від мене,
Я хочу щастя для своєї доньки й сина,
Ще вигнати нещирих блазнів геть зі сцени …
Я хочу мати завжди трохи сили,
Щоб захищати все розумне і красиве,
Я хочу, щоб батьків моїх хватило
Побачити багато. Навіть, коли уже волосся сиве.
Я хочу, щоб, кого люблю, любила,
Її душа мені мов лампочка світила,
Я хочу, щоб весна мої думки зігріла,
Щоб та весна всього багато захотіла.
Ніжність, добро і до дітей терплячість.
Ніхто і ні за що нікому не віддячить,
За-віщо. В цьому світі це все нагорода.
А хто не знає, то така його природа …
По вулицях блукають зрячі і незрячі,
У кожного терпіння може і не стачить,
У скрипці скрипаля хтось знак якийсь побачить,
А хтось від сходу сонця від радості заплаче …
[i]Моєму товаришеві М. присвячую[/i]
[i]Музичний супровід із залученням ШІ[/i]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1031806
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 29.01.2025
автор: Дружня рука