* * *
Крізь "ви" на "ти"... а далі йдуть бої
займенників, які ще й не існують...
Свої слова дарую, і твоїм
зусиллям я мішенню послугую -
там, в глибині тілесної пітьми,
в вогні її миттєвого пробòю
все нищиться, як повінню мости -
Межі нема між мною і тобою...
© Тетяна Даніленко
16. 02. 2024
Ілюстрація - картина Густава Клімта "Обійми", 1911
* * *
Сквозь «вы» на «ты» — и далее в пролёт
несуществующих местоимений,
своею речью твой наполню рот,
твоим усильям послужу мишенью,
и в глубине телесной темноты,
в огне ее мгновенного пробоя
все рушится, как паводком мосты, —
границы нет меж мною и тобою…
Людмила Улицкая
1996
Вірш з роману Людмили Улицької "Медея і її діти"
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1031799
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 29.01.2025
автор: Тетяна Даніленко