очам навіть не довелося звикати
до охряного пилу,
сліпучого білого світла,
моря і теплих доріг покатих,
бо все видавалось знайомим,
наче змальованим з пам'яті —
може, це саме вона
тебе повертала у власний
доісторичний рай,
а край, де була народжена,
де, певно, належить і помирати,
тримає твою пуповину —
бери,
рубай
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1031790
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 29.01.2025
автор: Єлена Дорофієвська