Єдине гроно винограду,
Біленький іній огортає,
Чекав рятунку до останку,
Та звісно мрійності він в'язень.
Думки чіплялися зловіщі,
Тривожна в'їлась безнадія,
І доля тисла, і покірність,
Душа надломлена наївна.
Навіщо соком наливався,
Нектар солодкий грів на сонці,
Дарма на ко́ристь сподівався,
Невже замерзну на морозі?
Тож солод тиснув до серде́нька,
Зібрався фатум зустрічати,
Почувся голос, мить бентежна,
Відкинув швидко всі образи.
Дитина крикнула; глянь братик!
Дістань ту ягідку, ти старший.
*********
Отак буває, враз провалля,
Земля з-під ніг... вже поглинає,
Як раптом хтось, крізь всі прокляття,
Так вчасно з'явиться, мов ангел.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1031722
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 28.01.2025
автор: liza Bird