Небо снігом торішнім
землю не вкриє ніяк.
Боже, прости нас грішних,
зішли свій єдиний знак.
Твердь небесну грімниця
розріже…
Вперед. Лети!
Б’є набатом дзвіниця
дзвонами через світи.
Хто ми?
Хіба ж пізнаєш?
Дарунки несуть волхви.
Зло зібралось у зграю
під опікунством москви.
28.01.25р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1031709
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 28.01.2025
автор: Микола Соболь