Бажаю знов усе, або нічого,
хоч ізгори говорить хтось «Зажди...»,
так хочеться свого, а не чужого,
не тільки зараз мріється – завжди.
На ліколь намотаю нитку долі
не розірвавши, зовсім без вузлів,
і простягну її на видноколі,
щоб кожен шлях по ній знайти зумів.
Відріжу всі страхи, мов пуповину,
яка веде до рідних міст і площ,
щоб прихистити ластівку невинну
у тому що передрікає дощ.
Як і усе, що щось передрікає
Чи доля то чи випадок, чи шанс,
чи птах, що лине в небо неокрає.
Чи світла й тьми такий хитких баланс.
Передрікання досить складно чути,
усе або нічого знати тут,
бо, часом, ще гіркіше від отрути
дізнатись свій написаний маршрут.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1031701
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 27.01.2025
автор: Ася Оксамитна