Заплітає в косу доля мої роки
Їх надії кволі чеше гребінець…
Все коротшу відстань відміряють кроки
Через осінь стежка добіга в кінець.
Подорожні пасма вже фарбує іній…
Їх сплетіння туго зів’ється в клубок.
Припорошить снігом кривизну їх ліній
Задзюрчить під ними спогадів струмок.
Та весна чарівна ще розпустить косу,
Через панцир льоду серце заспіва...
Поспиває з бруньок мріями всі роси,
І в садах розквітне молодість дзвінка.
27.01.2025
Л. Таборовець
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1031664
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 27.01.2025
автор: Любов Таборовець