Як під сонцем тане сніг,
Так розтане ця війна.
І на рідний наш поріг,
Наче гарная весна,
Ступить мир і увійде́
Він у рідний наш край-дім
І повік вже не піде́,
Завжди житиме у нім.
Житимемо з ним всі ми
У коханому краю
Лиш щасливими людьми,
Так, неначе у раю,
Кожну неповторну мить,
Доки в грудях серце-птах
Тихо й дзвінко стукотить.
З миром буде у руках
І у душах, і в серцях
Наших й щастя неземне,
У думках, у почуттях
Наше все життя земне.
Мир і щастя будуть в нас
Так, мов квітоньки, цвісти
Всюди, а також всякчас,
Доки будемо іти
Ми усі шляхом життя
В світі цім, як і воно,
Теж однім. Ці почуття,
Ніби сонце крізь вікно
Неба, будуть гріти нас,
Наші душі та серця,
Доки наш минати час
Буде, тобто до кінця
Нашого життя, яке
В кожного із нас одне
І тому життя людське
Це навіки промине.
Євген Ковальчук, 21. 03. 2023
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1031608
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 26.01.2025
автор: Євген Ковальчук