Три роки страху і надії,
що розум візьме верх.
Страждань три роки,гарі,диму.
Коли цьому кінець?
Не треба розуму багато,
щоб слабшого добити.
Сильнішого піди-здолай.
Не буде світ корити.
І переможцем будеш жити.
З тобою будуть всі дружити.
А слабшого здолаєш ти-
поваги в світі не знайти.
В людей розумних.Бо в дурних
життя всіх їх і сміх і гріх.
Війни три роки-біди,горе.
Каліки,вбиті,полонені.
І вороги мов пси скажені...
Дивуюсь-носить як земля
цих нелюдів,що йдуть вбивати?
Навіщо ім чуже життя?
Вмирати нащо за царя?
Пихатого і злого.
Який не знає Бога.
А вірить тільки сатані,
вмиваючись в людській крові.
Я знаю прийде час відплати.
І в чорта справедливість є.
Та хто життя людей поверне?
Твоє життя? Життя моє?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1031603
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 26.01.2025
автор: zhmerinchanka