[i]Забудь незабутнє...
[/i]
Забудь мої очі, як я забувала світанки,
Де ми прокидались на битому дотиком склі.
Забудь мої вірші, що їх відпускала в початки
НЕ нашого літа, на чисто-земнім полотні.
Забудь моє серце, що все оберемно ховало,
Ти в ньому - незнане, бо спалено дико-чуже.
Бо зорано вічне, яке самовито стікало
З горнятка довіри, мов стигле й забуте кліше.
Забудь мої руки, які не могли обіймати,
І збиті тенета, які обплітали жагу...
Ти й досі гадаєш, що можеш безсило втікати,
Та я не сховаюсь. Дивися - усе ще стою...
18.01.2025
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1031594
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 26.01.2025
автор: Сара Ґоллард