[i]Непідступній сниться підступ...
[/i]
Вона полюбила завідома змиті руїни,
Обпечені ртуттю і надто самотні міста.
Вона змалювала до болю щасливі картини,
Де ніч проростає, надійна і зимно-пуста.
Вона полюбила байдуже до вічного диво,
Зронила пустелі, що їх дарувала весна.
Сузір'я спокути її зруйнувало безвинно.
Тепер - надокучлива... Ллється сумна висота...
Вона проростала, мов пісня в забуті тенета,
Впивалась отрутою, наче медова жага.
Її не пізнати: занадто розкута вендета,
Лише б зрозуміти - де сяє її темнота...
14.01.2025
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1031593
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 26.01.2025
автор: Сара Ґоллард