Здрастуй, здрастуй, печаль! Що ж, проходь, моя подруго давня.
Вже забула про тебе. Гадала, ти вже не прийдеш.
Все здавалось мені, що та зустріч з тобою – остання,
Й не чекала тебе. Але ти завітала усе ж.
Бач – я досі одна. Все присвячую душу герою.
Хоч його не знайшла – а утратити знову боюсь.
Він далеко, а я веду бесіди нині з тобою.
Бачиш – серце порожнє; колись самотою втруюсь.
Я для нього – лиш та, що в житті одібрала хвилину.
Він забуде мене – і обличчя, і навіть ім’я;
Якщо ж зникну для нього – то тихою тінню загину.
А поки що, печале, я бранка покірна твоя...
2002.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1031582
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 26.01.2025
автор: Анно Доміні