Те передмістя, що здружились з ним,
Завжди здавалось бідним сиротою:
Нема будинку з ганочком старим,
Ані двора, зарослого травою.
Бувало, мама вигляне з вікна,
Всміхнеться нам і вже питає радо:
- А як? А що? -
І дивиться вона,
І квітнуть в палісаднику троянди.
А кіт рудий муркоче під столом,
І чайник теж воркоче...
Синій вечір...
І гірко згадувать про те, що відбуло,
Що лиш лягає спомином на плечі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1031561
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 26.01.2025
автор: Рясна Морва