Я полину в рідненькі краї
Де сховалось все миле до болю
І вклонюся низенько землі,
Що мені дарувала цю долю.
Обійму рідну неньку свою
Та теплом незрадливим зігрію,
Я у світі живу і люблю
І від щастя земного хмелію.
Прилечу і торкнуся всього,
Чим мене наділила природа,
Тут і сонечко перше зійшло
І розквітла моя ніжна врода.
Пригорнусь до святого тепла,
Знаю серцю із ним не хворіти,
Тихо дихає рідна земля,
Лиш на ній може щастя вціліти.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1031509
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 25.01.2025
автор: Наталі Косенко - Пурик