Ховаю сум в років надбанні,
В пройдешнім полум’ї буття.
В золочених світанках ранніх,
Де сріблом по траві шиття.
Зими легенької гостина
Лягає приморозком скрізь.
Згубилась сніжна та перина,
Що з неба падає до ніг.
Ворушить вітер стебла кволі
Давно пожухлої трави.
Щипає в горлі мимоволі:
"Господь чи чує молитви?"
Перемінилося багато
Стабільних чинників життя.
Стає під-час, аж страшнувато,
Куди йде світ без каяття?
Безчинства, підлість і грабунки
Заради власного нутра.
Смерть виставить свої рахунки,
І кара в неї теж своя.
Не змита кров із рук убивці,
Знущання, голод, холод ще.
Люд не раби покірні й вівці -
Розплата прийде геть за все.
25.01.25
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1031499
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 25.01.2025
автор: Валентина Ланевич