Я втомився.
Я злий і спустошений,
Мої очі налиті холодним свинцем.
Всесвіт вдав,
Що не чує, оглушений.
Я ж поліз у кишеню за рі́зким слівцем.
Я втомився:
В моїх грудях пече,
Мої руки від болю опущені вниз.
В голові пустота,
З рота піною злоба тече,
А на серці тягар, що веде на карниз.
Я б поспав.
Я б заплющив би очі
В надії, що втома мине хоч на мить.
Я б лежав
Й тихо марив би в сні,
Що нічого в розбитій душі не болить.
Я не знав
Та чи й знати хотів?
Крізь затьмарений розум правду не бачив.
Я прозрів:
Наче струмом пробило -
Скільки раз цьому світу я кривду пробачив?
Я зробив,
Кріз падіння і злети усі,
Вірний висновок свій за життя лиш один:
Я втомився...
Я старався триматись,
Але зрештою йду на законий спочин.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1031472
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 25.01.2025
автор: mechanical_patriot