Вже зви́чка. По́їзд. Ди́вишся в вікно́.
Я ще не зна́ю, як тебе́ назва́ти.
Акторами немо́в ста́ли кіно́.
До Ки́єва всю ніч нам розмовля́ти.
[i]Про щось слова́ми, а про щось очи́ма.
І я продо́вжую в оча́х твої́х чита́́ти.
Ми не бува́ємо за пра́вило прости́ми,
І як ті скла́днощі тоді в житті́ склада́ти[/i]
А де збира́єтесь ви з дру́зями разом
Найбі́льш улю́блене для цьо́го мі́сце
Зустрі́немось , там бли́зько за мосто́м
Коли́сь пізні́ше ... . Коли́сь пізні́ше.
[i]Про щось слова́ми, а про щось очи́ма.
І я продо́вжую в оча́х твої́х чита́́ти.
Ми не бува́ємо за пра́вило прости́ми,
І як ті скла́днощі тоді в житті́ склада́ти[/i]
Ти зна́єш, десь у то́му і́ншому житті́ …
Ми ви́йдемо і на́шим бу́де по́руч.
Я мов живу́ тепе́р у цьому відчутті́
Ми по́руч. Ти ліво́руч, я право́руч.
Я знаю то́чно. Я запам’ята́ю.
Цю ніч. Цей по́їзд. Як з тобо́ю розмовля́ю.
Вже ра́нок … вже зупи́нка … стільки жа́лю,
Я це коли́сь з гіта́рою зігра́ю ...
[i]Про щось слова́ми, а про щось очи́ма.
І я продо́вжую в оча́х твої́х чита́́ти.
Ми не бува́ємо за пра́вило прости́ми,
І як ті скла́днощі тоді в житті́ склада́ти[/i]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1031471
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 25.01.2025
автор: Дружня рука