Вона стояла в модному вбранні,
Така струнка, красива та тендітна,
Та, з тим, сумна, одна, на самоті,
Хоч нам, якбИ, всміхається привітно.
Зелену сукню, для очей, вдягла.
Як зАвжди. Бо личить їй усе зелене.
Мов квітка, серед снігу розцвіла –
Думок спокуса жадібних, шалених.
Вона жадАна гостя в кожен дім,
Вірші про неї пишуть та співають.
Та невтішна її доля, разом в тім,
Бо на часткИ їй серце розбивають.
Вона є символ величі й буття,
Краси земної сніжної краплинка.
На терезах людських її життя,
Бо для нас вона є лиш ялинка.
25.01.2025
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1031468
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 25.01.2025
автор: Аліна Ємельяненко