Онука з дідом говорила,
Я йшов по вулиці якраз,
Біда пройде і наша доля,
На краще буде ще у нас,
Я не мала, мені вже п'ять,
Не раз ховалась в укриття,
І від ракет, що в нас летять,
І від шахедів, в нас життя,
На волоску тепер висить,
Дітей, жінок, всіх в Україні,
А смерть нікого не щадить,
Живемо в пеклі, ми віднині.
В боях запеклих, землі рідні,
Багато жертв, несуть гроби,
Бо, для диктаторів потрібні,
Не вільні люди, а раби.
Я не мала, і синьо-жовтий,
Малюю прапор на листках,
Я хочу цей малюнок кожний,
Бійцям відправити, в листах,
Хай для солдат як оберіг,
Він буде, у війни в горнилі,
Щоб волю до життя зберіг,
І клятву браттям, на могилі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1031456
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 24.01.2025
автор: Влад Христофоров