Ця ніч іти від нас не хоче
і ранок зовсім не спішить,
блищать, мов зорі твої очі,
а губи – ніжний оксамит,
переливаються тумани,
мов молоко за небокрай,
де ми шукаючи омани
намалювали власний рай
і яблуко було спокуси
у цій уяві неземній…
Хто першим з нас його надкусить?
Не міг вгадати навіть змій.
24.01.25р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1031397
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 24.01.2025
автор: Микола Соболь