Духу Святому, легкому, іскрометному,
люблячому, серцесяйному
з любов’ю присвячується
Всі, хто жив чийсь —
в собі —
«ізм» життя,
мов би чіп в поняттях,
чи пішли у яскраве сміття??
Ой.
Чи спинивсь хто.
І задумавсь.
Чи може затявсь.
Що — дух мені носить.
Я ж то народжений: стіни, одна
за одною пробити
та й порозгачувать
всі поверхові загати життя!
бо ж всі страждають!
бо й нам
постраждать…
Радуйся, моя здатоголосість життя!
Радуйся! Златоголосість!
є мені добре трудитись —
Космосу
довгі розчісувать коси
довго ланами
думки
як ті коси —
стирчать
який в мені протяг
чи потяг —
щоб Бог — на усім — тільки — Свою
печать!!
темні
і темні
відскакують — й так все життя…
буяє
Огонь
і втікають! — ого!!!
А чого??
радість у серці
у серці Огонь
я лиш —
щоб світ міг здобуть благодать
крила, що білі,
і в надсвідомості,
і в любові — летять!!
Мо’ спинивсь хто.
Задумавсь.
І в загаті сидіти
затявсь.
Не погадать. — Христос воскрес!
я лиш —
щоб світ весь
в серцях — благодать!
Ой.
Чи спинивсь хто.
23.01.2025,
Київ —
третій вибір Богородиці
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1031361
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.01.2025
автор: Шевчук Ігор Степанович