Що ж на серці так чудово?
Серебриться ніч осіння.
Я не сплю не випадково,
На небесне жду знамення.
Знаю – згаснуть скоро зорі,
Місяць ляже спочивати.
І в небесному просторі
Сонечко почне вставати.
Це воно моє знамення,
Коли світить – я жива,
Бо мені його проміння
Завжди душу зігріва.
День іскристий золотистий,
Сонцю рада вся земля.
І у час цей урочистий
Так співа душа моя.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=103128
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 16.11.2008
автор: Світлана Гончарова