У загибелі своїй звинувачуй тепер себе!

Ти  знав,  що  Я  -  Творець,  але  Мені  не  підкорився;

Ти  знав,  що  Я    Світло,  але    Мене  не  бачив;

Ти  знав,  що  Я    Шлях,  але    з  дороги  збився.
Ти  знав,  що  Я    Життя,  але  Мною    не  жив.
 
Ти  знав,  що  Мудрість  Я  й  не  шанував  Моїх  законів;

Ти  знав,  що  Я  всеблагий,  та  не  любив  Мене;

Ти  знав,  що  Я  щедрий,  та  не  просив  з  поклоном;

Ти  знав,  що  вічний  Я,  та  не  шукав  ні  дня.


Я  милостивий  -тобі  було  відомо,  але  Мені  долю  не  довірив;

Ти  знав,  що  Я  велетенський,  але  Мені  ти  не  служив;

 Я  можу  все  дати,  визначити,  відміряти,
Що  Всемогутній  Я,  ти  знав,  але    Мене  не  шанував.
 
Так  знай  же,  людина,  пилинка  у  Всесвіті  -
Порожні  дні  проживши,  не  вірячи,  не  люблячи,
Прийшовши  до  кінця  земного  короткого  життя  тлінного
У  загибелі  своїй  звинувачуй  тепер  себе!

Так  знай  же,  людина,  пилинка  у  Всесвіті  -
Порожні  дні  проживши,  не  вірячи,  не  люблячи,
Прийшовши  до  кінця  земного  короткого  життя  тлінного
У  загибелі  своїй  звинувачуй  тепер  себе!

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1031271
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 22.01.2025
автор: oreol