Як калина розцвітала,
Зажурилась мати,
Бо синочка молодого,
Брали у солдати.
Цілувала обіймала:
«Любий мій соколе,
Захищати від’їжджаєш ,
А серденько коле!»
Як калина червоніла,
Посивіла мати,
Бо не може він із бою,
Слова написати.
Дожидала, виглядала,
Днями і ночами,
Щоб вернувся син додому,
На поріг до мами.
Як зелене на калині,
Листя багряніло,
Від чекання-хвилювання,
Мати помарніла.
Бо зник безвісти синочок,
Не діждать нікому б,
Як нізвідки виглядати,
Рідного додому.
Як калинове намисто,
Обдали морози,
Не лишилося місця – щастю,
Закінчились сльози.
Повернувся в домовині,
Той, кого чекала,
А до ранку біля сина,
Неживою стала.
Як калина розцвітає,
Ранньою весною,
Пам’ятайте, скільки болю,
Дано із війною.
Хтось чекає, виглядає,
Вірить в Бога лише,
А хтось мовчечки сирітку,
На руках колише.
20.01.2025
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1031241
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 21.01.2025
автор: Інна Рубан-Оленіч