Ти ма́буть пів сві́ту мене́ само́го,
Я ма́буть пів сві́ту тебе́ само́ї,
Кі́лька мікро́нів довжеле́зної доро́ги,
Ми ма́буть трі́шки оди́н о́дного геро́ї …
На́віть якщо неймові́рно дале́ко,
Хоч наспра́вді бли́зько й сміли́во,
Кри́ла пози́чу, попро́шу леле́ку,
Ста́ну вітри́ськом, доще́м брехли́вим …
Мо́же так ду́же себе́ я му́чу,
Мо́же тобі́ вже зі мно́ю ті́сно,
Мо́же ту хма́ру свою́ летю́чу,
Так зустріча́ю нена́че пі́сню …
Але якщо́ ти захо́чеш ра́птом,
Щоб за́мість хма́ри світи́ло со́нце,
Я її про́сто доща́ми ви́тру,
Бу́ду лиш дру́гом і охоро́нцем.
Але якщо́ ти захо́чеш ра́птом
Зі мно́ю по не́бу цьо́му леті́ти,
Я ста́ну для те́бе звича́йним пта́хом,
Що крил не бу́де свої́х жалі́ти …
Але якщо ти захо́чеш ра́птом
Зе́млю нога́ми усю́ сходи́ти,
Тобі́ мені́ лиш кивну́ти ва́рто,
Бу́ду тебе́ я не́ю носи́ти …
Але якщо́ ти захо́чеш ра́птом
Поки́нути о́сінь і ста́ти весно́ю,
Я обійду́ся холо́дним жа́ртом.
Спра́вді бува́є. Зали́шусь собо́ю.
[i]Музичний супровід створено з допомогою ШІ[/i]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1031209
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 21.01.2025
автор: Дружня рука