Все можна в цьому світі розміняти -
Літа найкращі, спогади любов.
Закреслити, забути, розтоптати,
Мов демон - долар совість поборов.
А що минуле? вже давно минуло?
Ніхто ж не знає, як воно було.
Людське єство в душі твоїй заснуло,
Лиш жадібність лишилась й барахло.
Назад нічого вже не повернути,
Що впало те пропало назавжди.
Настане хвиля каяття й спокути ,
Захочеш йти, але нема куди....
Що ж, кожен сам для себе визначає,
Дух має вибір - волю чи тюрму.
Настане час, і Бог колись спитає -
Чому ти вибрав шлях кривий? Чому?
Чого тобі в житті не вистачало?
В маленькому і тихому раю...
Прийшло багатство і зробилось - мало!
Продав за безцінь душу ти свою.
Вона ж мабуть і шеляга не варта,
Така мілка, і темна, і дрібна...
Як зрозумієш, що вже бита карта,
То знай, що в цьому лиш твоя вина.
Не відкупитись, і не відмолити,
Коли пізнаєш, як воно болить....
Не знаю я, чи зможу я простити,
Спитай у Бога, може він простить...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1031182
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 20.01.2025
автор: majra