Зимовий вечір на плече
нам нашепоче небилиці.
Той спогад, що, бува, пече
присипле жменькою кориці.
За руку візьме, поведе
крізь сніговії в тишу ночі,
де зорі сяють, як ніде,
і місяць угорі тріпоче.
І пахне смаком пампухів
із коминів старих хатинок.
В краю колядок і снігів
на серці тепло і дитинно.
У вікнах сяйво мерехтить,
скриплять санчата — тіні казки.
І у душі вже не щемить,
коли зимі віддати ласку.
©Ольга Береза
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1031164
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 20.01.2025
автор: Ольга Береза