Не запросивши і не покидавши,
ми поверталися назад у наші бухти.
де під класичну приму було солодко вмирати,
і варто знати - бути в морі чи не бути.
ми не прощалися і бачилися часто,
і азбуками Морзе йшли до нас листи...
А нам би зараз впасти і пропасти,
а потім із останніх сил...плисти!
щоб не спитавши дозволу ні в кого
заплутуватись в течії і потопати,
вогню просити в Бога на дорогу,
слова ковтати, не кричати, не мовчати!
це ми востаннє тонемо з тобою,
і надто атеїсти: Господи спаси!
тире і крапку пошлемо водою
й продовжимо з останніх сил плисти.
прости...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=103112
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 16.11.2008
автор: жорстока