Ми іскра, що летить лиш мить,
порівняно із всесвітом і часом,
людська епоха голосно шумить,
та це лиш писк серед галактик маси.
Матерія у просторі і в часі,
ніщо не може бути зокрема,
три величини, створені в одному разі,
для всіх наук це незбагненна таїна.
І наша мить, і вічність, і що було до неї,
і буде що в кінці немислимих віків,
Творець усього, і ми- його ідея,
Господь, що з піщинки Всесвіт сотворив...
Зазвичай так, що кожен день для нас- проблема,
життя - це маса безлічі турбот,
щоденно ми у полоні власної дилеми:
Чому? Навіщо? Де край гіркот і насолод?..
Та знаю я лиш те- що я маленький,
а ще надію маю ,що в Творця,
і час і простір і матерія- все величеньке,
і моя душа для славного Його вінця...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1031098
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 19.01.2025
автор: Межа реальності