Похмурі дні, вже лист давно опав.
А за вікном холодний дощ та мряка.
І темінь, що зламає ріг чортяка
Виття сирен та сполохи заграв.
Вже котрий рік жахіття та війна.
Думки крамольні заповзають в душу.
Гризуть її неначе шашіль грушу.
І нерви мов натягнута струна.
Щоб знов загнати нас до рабських пут.
На голови скидають нам сусіди
Ракети, гради, бомби та шахіди
Стенання, сльози, кров і там, і тут.
Звірячий, невгамовний, лютий шал
Усе довкруж змішалося на порох.
Біснуються в злобі заклятий ворог.
Горить земля і плавиться метал.
Та не скорити ворогу наш рід!
Захисники у шанцях й захисниці
Сини і дочки з кременю та криці
Боронять Україну і нарід.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1031088
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 19.01.2025
автор: євген уткін