Як не можеш літати – ходи,
як не можеш ходити – повзи.
В цій пустелі бракує води,
у цій спеці бракує зим.
Хоч хапають немов павуки
твої литки сітки судин,
хоч усе тобі тут не з руки,
хоч і хмари не пара, а дим,
хоч навколо усе сухе,
все крихке, хоч на попіл зітри,
залиши тут усе лихе
і тікай з цієї діри.
Ти створила її сама,
ти сама тут загнаний звір,
і пустеля і люта зима –
це все ти. Якщо хочеш – не вір,
та оаза квітуча в тобі,
і ти зможеш іще розцвісти,
бо ніхто не вгамує твій біль,
знай, це зможеш зробити лиш ти.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1031080
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 19.01.2025
автор: Ася Оксамитна