В мереживі віконця, засніжені поля,
Гарцює на санчатах із гірки дітвора.
Їм не страшні морози, ні холод, ані лід —
За дітворою песик Рудий скакає вслід.
— Ну, почекайте трішки, я теж хочу з гори! —
Від захвату наш песик біжить туди-сюди.
Виляє куцим хвостиком, щасливий і дзвінкий,
Всі разом з ним сміються у день такий ясний.
Нехай тривають довше ці миті золоті,
Дитячий сміх і радість в засніженій красі.
Зима дарує казку, щасливі всі навкруг,
І пес Рудий завжди їм найкращий, вірний друг.
19.01.2025р
Світлина згенерована за допомогою ШІ
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1031069
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 19.01.2025
автор: Svetoviya