Не людина, а ціла епоха
Відійшла до своїх батьків.
Сподівась, що я не сполохав
Твого вирію між рядків.
Кажуть, ти була дуже щаслива,
Що в останні із твоїх днів,
Твоя донька негаласлива
Тамувала твій біль та гнів.
Спи спокійно, моя бабусю.
Я люблю тебе, в серці - щем.
І надалі за тебе молюся,
І сумую сльозами з дощем.
Присвячено моїй бабусі З.Г.М.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1031040
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 18.01.2025
автор: Андрій Конопко