Ти навіть не помітиш, як мене не стане.
Так тихо, тихесенько тиша настане.
Не побачиш, як зникають нічні зорі,
Хвилі в океані і тепло в долонях.
Зникла без сліду
Лише спогад як сон, що минає
Не згадаєш мене
Не згадаєш мене
Не згадаєш мене
Не згадуй мене, мене кличе свобода
мене кличе свобода
Залишаючи ключ під дверима, не прощаюся.
Опівнічні тіні зникають у небі.
Ні валізи, ні слів, серце порхнуло на волю.
Я - привид на вітрі, невже не помітно?
Зник я без сліду, залишив лиш спогад.
Я - сон, що згасає.
Лиш згадаєш мене, коли і тебе покличе свобода.
Я не залишусь, як тінь на землі, залишу я слід у душі.
Зникла без сліду
Лише спогад як сон, що минає
Не згадаєш мене
Не згадаєш мене
Не згадаєш мене
Не згадуй мене, мене кличе свобода
мене кличе свобода
У дзеркалі заднього виду моє обличчя розпливається.
Час - злодій, і все розмивається.
Серце б'ється частіше.
Відчуй кайф, більше ніяких кайданів, з мене досить.
Зникла без сліду
Лише спогад як сон, що минає
Не згадаєш мене
Не згадаєш мене
Не згадаєш мене
Не згадуй мене, мене кличе свобода
мене кличе свобода.
Зникну без сліду, залишу лиш спогад.
Як сон, що згасає.
Не пам'ятають мене.
Звільнитися хочу я.
Я не залишусь.
Як тінь у тьмі зникаю геть.
Як слід на піску зникає,
Не залишивши жодного помітного сліду,
Яким можна було б слідувати,
Місячне світло провадить мене.
Нові горизонти вітають мене.
Порожнеча.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1031004
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 18.01.2025
автор: oreol