-Будь здоров, сусіде Йване,
Тобі мозок ще не в'яне?
Ще сє в чімось розумієш?
Чи, як я, вже тумані́єш?
Вжем не раз за розум бровсє,
Вже не раз я заріковсє,
Шо не буду сє дивити,
Слухати й переставлєти
В голові, шо там несут,
Бо по провді то є цуд!
-Ну і шо тє так затєло?
Шо тє там за розум взєло?
-Всі чекают "ігурацію",
Обертают ситуацію,
Каждий каже, шо си хоче
В голова́х не мозґи, клочє!
Чув єс, шо тамка казали?
Шо Канаду би забрали!
Гренландію і Панами
Той кавалок з канала́ми!!!
Шо то сє на Світі діє?!
Шо в них, в тих мозґах сє сіє?!
Во́йні конец за добу́!
Чи всьой Світ летит в трубу?!
Двадцєть першого нас во́зьмут
Гамери́ки штатом
Й розцюлюємсє (вже вко́тре)
Але з другим "братом".
Всьо. Войні тоди конец.
Казали за до́бу,
Заберут з наших полів
Враз тоту худобу.
-Язик в тебе без кісток,
Ну ти, Штефцю, втєв.
Тобі, шо хіба з горєчки
Сей сє сон приснив?
- Нє, а чо? Каждий щось блеє,
Шо сє купи не чіплєє,
Всьо берем на віру,
А з нас дерут шкіру.
Чи хтось знов, шо так сє стане?
Шо стілько цвіту пов'яне
І не дасть плодів
Лиш ридання вдів...
А ми все чекаємо...
Хтось. Щось. А, що - знаємо?!
Рішимо́ самі. По́ки не в ярмі.
17.01.2025 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1030947
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.01.2025
автор: Олекса Терен