***
Ось так у роздумах --
З роками,
Приходиш висновку,
Якось -- до тями :
Наше життя,
Як переповнений човен,
З якого, якось,
Щоби вижити --
Наперекір обставинам,
Викидаєш, поступово,
Одне за другим,
З жалю, втратами :
Гордість..,
Самоповагу..,
Самозадоволення
І... приходить час,
Коли ти починаєш викидати,
Або віддаляти від себе
Людей,
Що були, ніби -- друзі
Життя..,
А в результаті --
Цього все ж мало,
Бо цей човен все ж
Тоне
І ти разом з ним,
Щоби зрозуміти суть
Відкриття, як остаточного свого
Пізнання,
У старості,
Прозрінням --
Ти ніколи не виберешся
З цього твого
Човна
Приречення...
_____________________________
17.01.2025; Paris (Aurora) ========================
(!!!)
Автор :::
Катинський Орест
(Katynskyy Orest)
=======================
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1030903
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.01.2025
автор: MAX-SABAREN