Бентежить тепло пам'ять край мій рідний,
Огорнутий у білий пух снігів.
І дим, з дитинства любий, мені видно,
Як м’яко йде й повільно з димарів.
Напевне там моя бабуся знову
В печі все й топить, хлібчик свій пече.
Лежать біля печі бруси та дрова
Ті, що дідусь уніс через плече.
Сидить біля порогу кицька біла
І жмуриться, бо ж так сліпить сніжок.
А по стежках ступають так не вміло
Та ковзаються кури з тих стежок.
А дим повільно так до снігу лине,
Про щось все й перешіптується з ним.
Мені б туди… але час швидкоплинний
Ніяк допомогти не може з цим…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1030878
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 16.01.2025
автор: Анжела Волкова