Приходь – із лісів прадавніх
Або із глибин безодні,
В тиші важкій, мов камінь,
Чи під голосіння дзвонів.
Приходь – із садів Едему
Чи поля страшного бою,
Із ка́зок відьомських, темних,
Чи героїчних історій.
Приходь – коли день згасає
Чи в передранкову сутінь,
Стежкою, що заростає,
Добре відомим маршрутом.
Приходь – наяву, уві сні чи
Десь на перетині граней,
Кимось, хто втратив обличчя,
Кимось, хто все пам’ятає.
Приходь на мій поклик, ким би
Не був ти – німим фантомом,
Янголом зі́ згаслим німбом
Або безпритульним богом,
Демоном з серцем людини.
Попри дурні провидіння,
Приходь – ось у цю хвилину
І стань за спино́ю тінню.
Всупереч знакам, пророцтвам,
Мороку хвилям холодним,
Променям жаляче-гострим,
Завтра, а, може, сьогодні,
Приходь – я чекатиму.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1030799
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 15.01.2025
автор: Мірія Преварська