***
Я живий лише тому. що
Трохи вірую в дива,
Гендлювати не тямущий:
Нуль помножити на два.
***
Глуха доля, без'язика,
Під лохміттям сподівань,
На вітру стовбичить звикло,
В рівновазі з "інь" та "янь".
***
Мабуть, перемелють жорна,
Сни бентежні наяву.
Запитань немає жодних,
Окрім : «Нащо я живу?».
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1030776
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 15.01.2025
автор: Олесь Ефіменко