Courier і Times new roman

Я  стільки  всього  не  встиг  їй  сказати.  
Розширити  нічне  небо  до  безмежних  поетичних  марень,  
Де  б  вона  могла  пірнати  у  безодню  насолоди,  
Тримаючи  за  канат  смерті,  
За  еротичні  вихиляси  полярного  сяйва
Залишивши  відбитки  своїх  різців  на  поверхні  місяця,
Балансувати  на  півкулях  свідомості,  
Виринати  з  басейну  ночі  та  перетоплювати  свою  спрагу  
В  арабески  космічної  флори.
Якби  ж  вона  повірила,  що  поезія  здатна  оживити  будь-яке  бажання,
Коли  б  вона  читала  мої  не  написані  листи
Шрифтом  Courier
У  будинку  із  живоплотом  пристрасті.  
Я  б  малював  вказівним  пальцем  на  піску  її  живота
Окреслюючи  півмісяць  бажання.  
Шкода,  що  вона  не  знатиме  цього.  
Вікна  її  чорні.  А  сама  вона  на  величезному  
Підсвіченім  бігборді
І  корона  її  погляду  підписана:
Times  new  roman.
Вона  сміється.  
І  ніхто  не  знає,  чи  дійсно  шкода,
Чи  це  один  із  не  написаних  
Непотрібних  листів
На  друкарській  машинці  самотності.

23.11.2024

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1030765
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 15.01.2025
автор: Володимир Каразуб