[b]Р і У то не ру[/b] ([i]суржик[/i])
Ніхто не ка'їться
І не пока'їться.
Ко'сять і ко'сять
Людей в поко'си.
В окопах миші,
В окопах криси,
В оцій багнюці
Свій вік дожи'ти?
Невже ми миші,
Невже ми криси.
Людей в поко'си
Й кров'ю залито.
Невже щось варте кровопролиття?
Невже безумство пра'вить цим світом?
Невже ми миші,
Невже ми криси.
Людей в покоси
Й кров'ю залито.
Взгляд на расправу
Заставит споткнуться ?
Неужто мы слепо как мыши падем?
В пучине тягучей,
в пучине вонючей,
В болоте кровавом,
Что
войной мы зовем?
Неужто мы души
зря отдаем?
Оно того стоит?
За что ж мы умрем?
Ніхто не ка'їться
І не пока'їться.
Ко'сять і ко'сять
Людей в поко'си.
В окопах миші,
В окопах криси,
В оцій багнюці
Свій вік дожи'ти?
Невже ми миші,
Невже ми криси.
Людей в поко'си
Й кров'ю залито.
А боль вопроса в душе растёт
Что стоит жизнь,
война идет.
Ніхто не ка'їться
І не пока'їться.
Ко'сять і ко'сять
Людей в поко'си.
В окопах миші,
В окопах криси,
В оцій багнюці
Свій вік дожи'ти?
Невже ми миші,
Невже ми криси.
Людей в поко'си
Й кров'ю залито.
Взгяни на небо,
взгяни на тучи
Мы в бездне боли
И мы молчим
Окопы страха,
окопы горя
Мы не в оковах
Но мы больны
Ніхто не ка'їться
І не пока'їться.
Ко'сять і ко'сять
Людей в поко'си.
В окопах миші,
В окопах криси,
В оцій багнюці
Свій вік дожи'ти?
Невже ми миші,
Невже ми криси.
Людей в поко'си
Й кров'ю залито.
Мы только тени
Разве мы люди?
Ведем мы битвы
За что и с кем?
Сквозь море з крови,
Сквозь боль и слёзы
Ползём в болото мы
их перемен
Зачем!
Зачем!
О братья, вспомним -
мы человеки!
Мы остановим,
эти реки,
кровавых слёз
В покосах зреет свет перемен
Здравому смыслу сдадимся в плен
Сколько душ
война унесла
Остановиться пора..
Пора!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1030759
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 15.01.2025
автор: oreol