Не хочу повертатися в дитинство,
де голод, злидні і холодна піч.
Через чиєсь свавільне судочинство
похмура безпорадно висне ніч.
На двох із братиком портфель у школі,
вбрання на виріст і вождя портрет,
«Щасливих» діток вимушені ролі,
голодні очі і шкільний буфет.
В конторі привидами люди-тіні.
Благає мама: «Зжальтесь – п’ять сиріт!».
На стінах в хаті взимку білий іній,
скляної лампи золотавий ґніт.
Через роки, у снах я часто бачу
хатинку-мазанку, в цвіту садок.
Туди вернутися в дитинство хочу,
де із кульбаб дівча плете вінок.
Нема хатинки, вишні вже не родять,
висить портрет матусі на стіні.
Думки мої частіш в минулім бродять,
шукають у дитинстві світлі дні.
19.09.2008
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1030699
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 14.01.2025
автор: на манжетах вишиванки