Він кожен день прощався із життям
І кожен вечір слав подяку Богу.
Коротке смс своїм батькам
Він посилав у зоряну дорогу.
Щасливим був, як промінь зігрівав
Щоку неголену крізь маскувальну сітку.
І вранішню сльозу ховав,
Бо сни такі реальні тільки влітку.
Цілує кава геть знесилені вуста,
Смаколик тане і думки малює.
Від автомата стомлена рука,
Мелодію на чашці диригує.
І знову розпочався день новий.
Майбутнє змалювала гуща кави.
Є радість, що живий і молодий,
Ну а про завтра, то вже інші справи.
14.01.25р. Олександр Степан.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1030696
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 14.01.2025
автор: Степан Олександр