В сиву давнину, на якійсь казковій адресі
Ти був чарівний принц.
А я… Ні, я не була принцеса,
Тако́ж не була русалкою з тихого плеса,
Ні Попелюшкою, ні нечистю міською,
Ні Герміоною*, ані мавкою лісовою…
Просто, як в книзі порожня сторінка,
Просто дівчинка, дівчинка-невидимка.
Таких, як я, багато навколо жило́.
(Хоча від Герміони все ж таки щось було)
Мені тоді ввижалось, що так воно завжди буде –
Ти – принц, казковий, гарний, коло тебе люди.
А я, що я? Навіть поряд ти мене не помітиш.
Дивно було через це. Хоч невидима, та сусіди ж.
Казка скінчилась швидко.
Як завжди, разом з дитинством.
Я полишила принца і давнє казкове місто.
Думала, що назавжди. «Назавжди» - слово-бритва,
Воно відсікло тоді все: чим марила й що обридло.
Як він в ту пору жив – було мені невідомо,
Хоча були спільні друзі, що залиши́лись вдома.
Але мені то було зовсім не наразі питати –
Я вчилась тоді свій власний невидимий світ будувати.
Я зводила пишні замки, всі як один з кришталю,
Плекала сади прекрасні рожевого мигдалю.
Дивні гості приходили стиглі плоди збирати
І кришталевими залами в дзвінких чобітках танцювати.
Та якось до мого замку той самий принц завітав.
Тобто, вже не принц. Він королем давно став.
Хоча юним принцем мені він тоді більше подобав –
Була в ньому якась палкість і безшабашна свобода…
Король мене (невидимку!) раптом чудово побачив.
І королівською шаною й честю шляхетних відзначив.
І натякнув, що хотів би стрічати мене частіше.
Навіть почав надсилати голубиною поштою вірші...
Що?!
Спойлер: хепі енда не сталося у цій безглуздій казці.
У кришталевому замку король, наче слон у посудній лавці.
Він не вмів танцювати, не шанував дракона,
Стелю постійно шкрябала його височенна корона.
Ще в короля, зрозуміло, свої монарші обіти,
Свій королівський двір, друзі, жінка і діти…
Коротше, одна клопотнеча. Ще й етична дилема.
Тож, довелось знову зникнути – для мене це не проблема.
Майже забула мораль: все коїться завжди на краще.
Та бійся своїх бажань, а особливо дитячих.
*Герміона у сенсі Герміона Грейнджер, а не антична Герміона, дочка Єлени та царя Менелая.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1030657
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 13.01.2025
автор: Емма Конвалiя