* * *
Холодно стало і сумно водночас.
Несамовито танцюють вітри.
Осінь до витівок надто охоча,
в грудні ніяк не відступить від гри.
Серце невтішно до сліз завмирає.
Сніг запізнився – в природі ж зима.
День полум'яним вогнем догорає,
вечір ковтає жертовно пітьма.
Це не життя, а якесь бездоріжжя,
в зиму лечу всиротілим листом.
Нівечить думи змертвіле безсніжжя,
сили небесні лякають перстом.
Битись з реальністю зникла бравада.
Душу гнітить повсякденний турнір!
Я – слабодуха, даремна пощада.
В світі ж існує природний відбір…
10.12.2012
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1030638
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 13.01.2025
автор: на манжетах вишиванки