***
Сумна та невесела
Сиділа дочка
Конотопського сотника
Микити Уласовича Забрьохи,
Коли життя втікало трохи-потрохи,
Бо...
Мітла зламамался,
А от Інет працює та все ж
Не то видає --
Відомське,
Яке знати не знає,..
А старість -- в свої молоді
60-ть, не сприймає
Кобіта
Та ще снайперку настроює,
Аби волошити зайд кремля,
Бо...
Не той уже Миргород
І Хорол-річка не та...
Та й синкам на фронті
Поміч потрібна
Волонтерська жива
І тому сидить та міркує
Відьма-знахарка стара
Кому передасть знання свої,
Бо вирішила на смерть
Іти
Та ворога московського
За собою в Пекло запровадити,
Але
Мусить добре міркувати,
Як вихід знайти в тому,
Що смертним не знати,
Бо
Іде час Семаргла,
Як сито,
Яким сила України-русі,
У достойності духу --
Вже зараз,
Мусить воскресати
У тих знаннях Сакральних,
Де сама Слава-Мати
Опікою духу
Прийшла докладати
У того святе,
Яким сам Всевишній
Благословляє пізнати
Перемоги шлях
У випробування,
Як новизну життя --
Через відриття себе,
У духовній сфері
Оновлення...
_____________________________
11.01.2025; Paris (Aurora) ========================
(!!!)
Автор :::
Катинський Орест
(Katynskyy Orest)
=======================
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1030483
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 11.01.2025
автор: MAX-SABAREN