Неначе час в пісочному годиннику,
Ти вислизаєш, тільки-но торкнусь.
Думок твоїх не можу зрозуміти я;
Й до божевілля втратити боюсь
Твій погляд, руки, усмішку і слово...
Але піском крізь пальці ти вже зник
(Бо ти не час і ти не у годиннику),
Лише в очах застиг німотний крик.
2003.
/Малюнок автора./
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1030411
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 10.01.2025
автор: Анно Доміні