Все розбавити вдається і вино і віскі,
Та не тільки, а лайном розбавляють мізки.
Навіть золото, такеє як вода не ллється,
Але й в нього щоб спаскудить, також додається.
Так й народи, щоб позбавить і слави і волі,
І штофхнути у ту прірву нещасної долі.
Людей й діток малих чужому навчали,
До порядків їхніх змалечку привчали.
Тож і нас в часи нікчемні іншим розбавляли,
“Від москви і до окраїн” щоб вільно гуляли.
Покалічили і гени і кров як водиця,
А таке веде до лиха, зовсім не годиться.
Й вилізло оте паскудство у лиху годину,
Коли рашо-вурдулаки вдерлись в Україну.
Ті хто кров ще чисту має з ворогами б'ються,
Тож не дивно, з "розбавлених" зрадники беруться.
Кланяюся тим Героях, хто в лиху годину,
Захищає своїм тілом Матір Україну.
В. Небайдужий.
Січень 2024 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1030393
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 10.01.2025
автор: Небайдужий